Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Є.Плужник
* * *
Уже вечірні довшають розмови,
Чутніше хід повільних дзиґарів...
Віщують тихий затишок зимовий
Сльота і сум осінніх вечорів.

І так приємно знову розгорнути,
Пурнувши весь у цигарковий дим,
Якийсь роман, давно напівзабутий,
І не читати, мріяти над ним!

І довго-довго в ліжко не лягати...
А над столом Некрасов і Барб’є...
...А дощ шумить, і вітер волохатий
У шиби б’є...
1927