| * * * |
|
Сьогодні день, здається, перший влітку Полям засмаленим чоло омив; Крізь дощову густу і рівну сітку Запаленіли ізмарагди нив... А скоро неба жар громами вичах, Вгорі веселкою лишивши слід, – І у селян на стомлених обличчях Не так помітно слово – недорід! І жаб на луках оргія весела Знялася звечора така жива, Що крізь всю ніч вигукували села, Так ніби пошепки, пісень слова... А снилось так: гарячий з півдня вітер, Коса гадюкою блищить в росі... І у газет – нові колонки літер Про те, що хліба вистарчить для всіх! |
| 1926 |