Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Є.Плужник
НА 1924 РІК
Франціє!
Чи то ж твоїм повіям
Ублагати невблаганний час,
Щоб зі сходу вітер не повіяв –

Від Дніпра,
Від Ільменю,
Від нас!

Азіати!
Дикуни!
Морлоки!
А дивись – лягла земля під пар,
Щоб вплести червоні дні і роки
Навіть в твій безглуздий календар!
Після днів натхнення і Бастілій –
Грабувати робітничий Рур!
– Це, щоб морем крові від розстрілів
Фарбувати свій Версаль і Лувр?

Франціє!
Невже ж твоїм рушницям
Розстріляти всі нові віки,
Що міцні такі, немов та криця,
Де селяни і робітники?
І невже, невже тобі не сором,
І невже ніколи не болить,
Що земля уся тобі докором,
Що тобі докором кожна мить!
Азіати?
Дикуни ми?
– Добре!
Ну, а ти, така шляхетна, ти!
Що влягла гарматним димом обрій,
Щоб не зріти братньої мети!

Франціє!
Версалю і Париже!
Ні, не ви зірвете той новий
Календар,
Що схід натхненний пише!
Ні, не ви!
Не ви!
Не ви!
1923 — 1925