| * * * |
|
Цвітуть думки, а на слова скупіше... Я знаю сам, – росту. Міняю лист. ...Нехай, кому не ліньки, пише, Що от, мовляв, запеклий песиміст... Я ж почуваю так: скажу – бо мушу! – Хоч щось своє, не казане ніким; Коли рядкам якимсь звіряти душу, – Тільки таким! А там нехай, кому не ліньки, пише, В словах нудьгу розводячи густу... Цвітуть думки, і на слова скупіше... Росту. |
| 1927 |