| * * * |
|
Поля — облоги і бур’ян. Все рідше й рідше плуг їх оре. Молошний ранішній туман Про щось заховане говоре. Щороку меншають стада. Страшні хати у тихім сконі. Зате бо кожному впада,— Дорожча зброя і комоні. І часто стихне раптом сміх У гурті між чоловіками. І слово Південь з уст тонких Зірветься і впаде, як камінь. |