| * * * |
|
І блиснули на сонці ножі, І метнулись червоні обличчя, І упав на пісок, і лежить, І, байдужий, помстити не кличе. Золота-золота борода Підпливає рожевою кров’ю, Двадцять літ — незабутні літа!— Жив він сам небезпечною грою. Синє — небо і синя — ріка. І удари по ній — кришталеві. Попливли. І в дібровах стиха, Як затихнуть чутки по купцеві. |