| * * * |
|
На трьох горбах під знаками орла Ми кладемо прямі основи міста. Видноколом утомленим лягла Навколо нього далина імлиста. О, горда певність дужої руки, Набряклих м’язів радісне щеміння І дух, бадьорий, гострий і п’янкий, Розколотого долотом каміння! Зайнявся ранок, вечір зажеврів — Горить червоно понад нами порох. І ждуть жінки із стравою мужів У білих, простих і важких уборах. А в сутінках, коли пора кінчать, Коли сурма усіх спочити кличе, Ще довго на риштованнях стоять Стрункі і невгомонні будівничі. |