Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    О.Ольжич
* * *
Нащо слова? Ми діло несемо.
Ніщо мистецтво і мана теорій.
Бо ж нам дано знайти життя само
В красі неповторимій і суворій.

Що вибереш, чи образ бездоганний,
А чи праобраз для усіх один?
Міцніша віра і дзвінкіший чин
За словоблудіє і за тимпани!


Ось сходить, виростає, розцвіта
Благословеніє не форми,— сути.
Одвага. Непохитність. Чистота.
Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Колись нащадкам стане час наш — «час
Понурих воєн, варварських звичаїв»...
(Цей час ласкавий, що так щедро нас
Чеснотами одвічними вінчає!...).

На згарищах, що їх покриє порох,
Не залишиться статуй кам’яних:
Лише — легенд безсмертних кілька... Й їх
Втілятимуть у безконечних творах.