| * * * |
|
Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій. Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій. Що вибереш, чи образ бездоганний, А чи праобраз для усіх один? Міцніша віра і дзвінкіший чин За словоблудіє і за тимпани! Ось сходить, виростає, розцвіта Благословеніє не форми,— сути. Одвага. Непохитність. Чистота. Милуйтеся! Беріть! І будьте, будьте!... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Колись нащадкам стане час наш — «час Понурих воєн, варварських звичаїв»... (Цей час ласкавий, що так щедро нас Чеснотами одвічними вінчає!...). На згарищах, що їх покриє порох, Не залишиться статуй кам’яних: Лише — легенд безсмертних кілька... Й їх Втілятимуть у безконечних творах. |