| * * * |
|
І дні, і ночі. — Та ж коли, коли? Весна. — Остання чи передостання?— Хіба ж не всі прекрасні ми взяли Дари дитинства і дари кохання? Душа рікою вийшла з берегів. — Верніть її в джерела воркітливі! І небо — синь, і синява — розлив. І хвилі каламутні і мінливі. Вдивляйся в неозору далечінь. — А серце, серце — прапором тріпоче! — Різкіший вітер чи гостріші очі? О, шал непогамованих хотінь, О, ласка — путь коротку і квапливу Скінчити незміримістю пориву!... |