| * * * |
|
На полях сторожкого сьогодні Ми міцні і глибокі резерви. Цигарки в нас, і ми не голодні, Та болюче напружені нерви. Там десь злякано сальва лунає. — Не бої, а обійми братні!... Ой, не так неохоче стріляє Той, хто виріс під реви гарматні. Ми резерви, та завтра без ляку Із світанком піднімемось сивим. Ну, шалена це буде атака І скінчиться, звичайно,— проривом. |