ПІХОТИНЕЦЬ |
Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним А тіло, струнке і спокійне, Ступає в холодних рядах. Довіку його не обійме Ні сумнів, ні згадка, ні страх. І радісно духу дивиться, Як тіло тяга кулемет, Стискає гарячу рушницю І вперто повзе наперед. |