| * * * |
|
Страшно в горах вночі в самоті хати. Небо чорне, низьке випива вічі. Час біжить, час бренить, час сплива в вічність. Тіло прагне дванадцять синів мати. А на долах вітають пору яру. Душі — дзвінко-стрункі і тіла — пружні. І тортури стріча й стріча кару Гордовита зухвалість, тверда мужність. |