Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    О.Ольжич
* * *
Хтось метнув неминучу стрілу.
Захиталось струнке оперіння,
І, негаданий креслячи лук,
Під ногами тікає каміння.

Заступило веселкою зір.
Чисті барви на диво веселі.
Замість неба, і міста, і гір —
Небувалі пливуть акварелі.

Ти, що мечеш всі стріли — Один,
Тільки ласка — стріла твоя злотна.
Замість жаху бездонних глибин —
Дай узріти барвисті полотна!