| * * * |
|
Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, і міста, і гір — Небувалі пливуть акварелі. Ти, що мечеш всі стріли — Один, Тільки ласка — стріла твоя злотна. Замість жаху бездонних глибин — Дай узріти барвисті полотна! |