Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    О.Ольжич
ҐОТИ
Похмурий день зачаївся в тумані.
Над бродом ржуть, полохаючись, коні.
Мій меч бренить, та чую, що на ґрані
Мене не зрадять крицеві долоні.

Учора твердо так, без повороту
Промовив: ні, суворий до останку.
І цілу ніч під бурю і під слоту
Процілував я оп’янілу бранку.

Хай анти ждуть за річкою в тумані,
Мене не зрадять крицеві долоні.
І тільки образ голубий на ґрані
Не осінить мої гарячі скроні.