| ҐОТИ |
|
Похмурий день зачаївся в тумані. Над бродом ржуть, полохаючись, коні. Мій меч бренить, та чую, що на ґрані Мене не зрадять крицеві долоні. Учора твердо так, без повороту Промовив: ні, суворий до останку. І цілу ніч під бурю і під слоту Процілував я оп’янілу бранку. Хай анти ждуть за річкою в тумані, Мене не зрадять крицеві долоні. І тільки образ голубий на ґрані Не осінить мої гарячі скроні. |