| * * * |
|
Хтось ударив без жалю по серцю моїм,— І забилося серце в вогні золотім... І посипались іскри ясні, І в дзвінкі обернулись пісні. Йшли літа... і самотність з літами росла, І круг мене все більше темнішала мла... І в знесиллі вмирали в тій млі Ясно-злотнії іскри мої. Погасало з літами і серце сумне... Та прийшла ти і вдарила в серце мене,— І летіли знов іскри ясні, І в дзвінкі обертались пісні. |
| 1906 |