* * * |
Душа в росі тривожних сліз, Душа тріпоче у чеканні Незнаних бур, незнаних гріз, Душа не диха в запитанні, І так непевно, тихо скрізь. І що назустріч їй іде? Я знаю: грім пошле удари, Але вгорі крізь чорні хмари Сміється сонце золоте, І рій надій нових гуде! |
21.Х.1910 |