| * * * |
|
Як любо, як безмежно любо жити, Дивитися на білий Божий світ, Впиватися повітрям чистим І слухати, як б’ється серце Боже. А ранки росяні, рожеві, А дні, а ночі сизокрилі, А білий шум, як цвіт на хвилях, А рев громів в пустелях чорних. А перше щебетання пташки, А перші усміхи дитини І щастя матері над нею... Як любо, як безмежно любо жити. |
| 14.VIII.1920 |