ТАЙНИ НОЧІ |
Тихше, тихше! Не диши! Нас почують комиші... Розлетяться, зникнуть чари, І потонуть ненюфари. Глянь сюди,— стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі. Притулися! Вгледять нас... Чуєш? — пісня полилась... Ти не бачиш, хто виводе? Не вставай: примітять води... Зашуміла десь трава... Ах! Русалка виплива... Вся в каміннях, в сріблі, в росах, І лілеї білі в косах. Тихше, тихше! Не диши! Щоб не чули комиші, Не розвіялися чари, Не втонули ненюфари. Краще стань лозою ти І на березі рости. Я ж в комиш перероблюся І до берега схилюся... Ти — лоза, а я — комиш, Будем дихати вільніш І нікого не злякаєм Більше в цім раю безкраїм. |
1907 |