Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Мова
В роковини смерті Тараса Шевченка
Жінко моя люба,
Любі дітинята,
У людей сьогодні
Привелике свято:

Там, в Карпатській Русі,
Де інші закони,
Там з дзвіниць сьогодні
Зрання гудуть дзвони:

До святого храму
Людей зазивають
І усі на зазив
Радо поспішають,

Правлять панахиди
За впокій Тараса,
За вічную пам’ять
Хлопа-віщогласа,

Що оплакав перший
Славную руїну,
Зрадженую панством
Неньку-Україну;

Що з’яснив нам перший
Давню її долю —
Ізрадливість шляхти
В боротьбі за волю;

Що гукнув нас в лоно
Рідного народу,
Написав на стязі
Рівність і свободу;

Що державсь до смерті
Міцно того стягу,
Витерпів неволю,
Кару і зневагу.

І умер з тим стягом,
Із рук не пустивши
І в правоту діла
Віри не згубивши!

То зразок нам, діти,
Мотора народу,
То зразок великий
Рицаря свободи!

Тим-то, мої любі,
Люди його славлять
І в церквах за його
Панахиди правлять.

Але ми сьогодні
Не почуєм дзвона,
Бо й на панахиди
Впала заборона...

Жінко моя люба,
Любі дітинята!
Полетім думками
В ріднії Карпати!

Там, в цісарськім краї,
По той бік границі,
Люди впоряджають
Ради, вечорниці,

Про народні справи
Будуть радувати,
Мислі і надії
Будуть висловляти,

Будуть читать гарні
В рідній мові твори,
В співах оспівають
Спільне щастя й горе,

І отак чутоби
Й мислі поділивши
Та на дальшу працю
Духа підкріпивши,

Розтечуться люди
В ріднії оселі,
Підсиплені духом,
Жваві та веселі.

Але нам не вільно
За дверима хати
Відкривати серця
Й мислі висловляти...

Жінко моя люба,
Любі дітинята!
Як же ми се свято
Будем святкувати?

Відсвяткуєм дома,
В своїм ріднім крузі,
Тут дамо ми волю
Радощам і тузі;

Самі між собою
Поговорим тихо
Та чарки шампаном
Наповнимо з лиха.

Вип’єм за Тараса
Віковічну пам’ять,
Вип’єм за здоров’я
Всіх, що день сей тямлять,

Вип’єм за все теє,
Що нам дорогеє!

Поздоров же, боже,
Неньку Україну!
Пронеси від неї
Лихую годину!

Та поздоров, боже,
Наш народ забутий.
Вбожеством прибитий,
Тьмою обгорнутий!

Та поздоров, боже,
Всіх, на дух не нищих,
Всіх, хто любить щиро
Вбоге родовище;

Всіх, хто свого часу
Дарма не марнує,
На народне щастя
Скільки сил працює;

Всіх, хто перепони
Сміло поборяє,
Хто храбрує серцем,
Розумом буяє;

Всіх, хто Кобзареві
Зберіг заповіти,—
Всіх поздоров, боже,
Всім на многі літа!
26 фєвраля, 1884 року
Джерело: В.В.Стрілець