РОЗКІШ-ДОЛЯ |
Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга, Млява, спека й тьманувата, Де не глянеш, скрізь юга. Жайворінка десь високо, По обніжках ховрашки, Дрік та муха, а ізбоку — Гук незримої мошки. Вбога царина змарніла, Сіножаті — пожари, Череда он зачуміла Бреде безбаш по горі. По підгор’ю ж геть — он пишно Скрізь біліє солонець... Ех, життя твоє розкішне, Мирозданія вінець! |
(1889) |