ОДИН ВЕЧІР |
Єдиній |
1 Скільки ніжности в Ваших долонях, Скільки зоряних в зорі казок... Знов палаю в солодкім полоні, Знов Сахара, жага і пісок. Хто Ви: Борджія чи Клеопатра, Жанно Д’Арк українських степів? В Вашім серці — незгаслая ватра, В Вашім погляді — зоряний спів. 2 Навколо все чуже. Чуже до божевілля. Цей дощаний театр, злинялі лаштунки... Впиваю запах Ваш і п’ю солодкий біль я. Вдивляюсь в профіль Ваш укохано-тонкий. Стискають серце знов долоні льодовиті, І ясно мені все: в оцім людськім кублі Знайшов я Вас, знайшов, єдиная на світі — Лілеє білая на зламанім стеблі. 3 Рокотало в антрактах із салі, Ми сиділи в кутку куліс. Було ясно: давно у Версалі Цей вечір вже був колись. Пам’ятаєте? Клавікорди Мелодійно вели менует, Засвітився Ваш профіль гордий, І в П’єро запалав поет. |