| МАТИ ГОРОДІВ РУСЬКИХ |
|
Ось я вже і в Києві! Слава тобі, український Єрусалиме! Дивлюся на тебе у лютій журбі, бо горе пече нестерпиме! Блукаю по тобі і згадую все, що в пам’яті маю зі школи; не знав я багато, а й те призабув та вже й не навчуся ніколи... Се ж наша столиця, не наша тепер! А ми тут панами бували!— Для города сього Кий плани робив, а Хорив і Щек будували. Тут Аскольда й Дира князь Олег убив, взяв Київ і став панувати, сказавши пророцтво, що Київ тепер всім руським містам буде мати. Святий же Андрій тут ще ліпше сказав до руських людей подорожних: «Тут буде прегарна столиця колись і більше церков, як побожних!» Тут Володимир, аби збутись жінок,— а мав їх немало: аж триста!— і сам охрестився і Русь охрестив та й збувся жінок геть дочиста. Тут Ярослав Мудрий ворота поклав, що золотом дивно сіяли:— хоч мудрий сам був, а немудро зробив, бо золото геть розікрали. Та все було б добре, аж Нестор сказав, що Русі веселіє пити; веселіє веліє Русі було: де п’ють, там охота і бити. По п’яному бились князі, як шевці, лиш дим ішов з руських повітів; дістали й жиди у ті княжі часи від київських антисемітів. Аж Батий прийшов, як протріпав князів, награбив на Русі чимало,— вони аж тоді всі на розум прийшли — так здавна на Русі бувало... А потім ляхи тут недовго жили, хоч слід їх донині зостався: ґуральні і унію тут завели, і нарід так пив, аж качався. На все те потроху Острожський поміг і гетьман Петро Сагайдачний, що жінку на люльку й тютюн проміняв і в похід пішов, необачний... А далі Могила церкви будував, з ксьондзами, де міг, борикався, вкінці наш Хмельницький на голову впав, і Київ цареві дістався. Таке то все наше! Літ п’ятсот складай; гаруй і не спи і борися, а потім готове чужому давай, а сам лиш смаком обійдися!.. По Києві ходжу, так сумно мені,— що гляну у «путеводитель», то все там читаю, що наше то їх — хто ж буде наш руський спаситель? О Київ, о матінко городів всіх, на що ти сьогодні звелася! Тепер ти не мати, а мачуха нам, як за москаля віддалася!.. |