Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | О.Лятуринська |
* * * |
Хилились стязі, пнулись вгору і хвилювались, як ковиль. Усе зловісніш і суворіш темніли черню корогви. Світ хижим птахом, звіром кидавсь, стріл гнало чорно, яко тьми, а обіч страшно йшла Обида і дотикалася крильми. Було червоне поле бою. Лягали ратію брати. А день відтрублював сурмою і золотив щити. День догоряв так світозарно! Душа просила корабля. Десь біля голосила Карна; тужила Жля. |