| В ГОРОДІ ДУХА |
|
В буйнім городі мого духа Найкращі квіти повсихали. Палила їх жара-посуха, В’ялила студінь, завірюха І безнастанні сльоти прали. Тепер там тихо, непривітно, Стежками вітер походжає, Город, що цвів так ріжноцвітно, Тепер так глухо, так самітно В агонії красок конає. Сконали ф’ялки і лелії, Бліді левкої в’януть тоже, Зелена рута схне, марніє, Одна лиш рожа паленіє, Конає — і сконать не може. |