В’януть квіти

В’ЯНУТЬ КВІТИ

В’януть квіти, листя рідне,
Небо меркне, половіє,
Як зіниця, що поблідне,
Нім замре і скам’яніє.

Поле в млі, як в домовині
Під покривалом небожчик.
Смерк лягає по долині,
З неба накрапає дощик.

На розпутті хрест дрімає,
На хресті ворона кряче,
Осінь стернями блукає
І за літом гірко плаче.

Жаль їй квітів, що зв’ялила,
Жаль землі, що в смутку ниє,—
Білі руки заломила,
Понад полем йде і виє.