| * * * |
|
День йде по ночі, а осінь по літі, І переміні тій кінця немає. В кожній хвилині хтось родиться в світі, В кожній хвилині хтось в світі конає. В тій хаті чути перший плач дитини, Там перед смертю старець клене долю. Так вічно, вічно. Й нема ні хвилини, Щоби на світі цім не було болю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . А ріка заодно грає-грає, Щось в ній буриться, щось в ній зітхає. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |