СЕРЕД НОЧІ |
Чого ж ти, серце, хочеш? Засни, засни! В бурливій темній ночі Найкращі сни. Що блискавка засвітить, Що вдаритть грім,— Згадаєш жінку, діти, Свій рідний дім. Згадаєш прежню долю, Давнє життя,— Й будеш ти витись з болю, Як та змія. І скажеш: чом ти, боже, Мене не взяв? Був би я нині, може, Тебе не кляв. Був би я на сумління Не брав гріха, Таж люди не з каміння, Не з порохна! Таж люди пам’ять мають, Таж серце в них, Вони не забувають Живих й вмерлих. І ввік їм не забути Ні кривд, ні ласк. Мабуть, і в гробі чути Кайданів брязк. Як на стіну упаде Невинна кров, Біли, не даш їй ради! Являєсь знов. А скільки крові тої, А скільки мук, І скільки кривди злої Й злочинних рук!? І як же тут заснути, Як прийде ніч? Прожите й перебуте Не сходить з віч. |