ЛЮЛІ-ЛЮЛІ |
Ходжу — блуджу по городу Великому, великому. Одкрив би я своє серце, Та нікому, та нікому. Цвіте воно, як Божий рай, Потай миру, потай миру; Ні любощам, ні милощам Не йме віри, не йме віри. Ой серденько закритеє, Тихий раю, тихий раю! Ніхто тебе не нівечить, Бо не знає, бо не знає. Цвіти ж собі, живи собі Самотою, самотою, Втішай себе солодкою Дрімотою, дрімотою. А щоб тебе лихі люде Не вжахнули, не вжахнули, Засни, серце, довічним сном... Люлі-люлі, люлі-люлі! |
(1861) |