| ПРИТЧА ПРО РІКУ |
|
Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, як факір. То царське військо йшло на переправу. Священний кінь з недогляду втонув. І Кір порушив проти неї справу. Судив ту річку. І таке утнув: Він присудив, щоб не було Діали. Він смертний вирок їй оголосив. Звелів прорити у пісках канали, Зрубав дерева й трави покосив. Одвів ті води у всі боки сущі. Ріка умерла. Не було ріки. Пройшло по неї військо, як по суші. Пройшло те військо… І пройшли віки… Піски пустель засипали канали. Ріка в русло вернулася своє. Царя немає. Є ріка Діала. Немає Кіра. А Діала є. |
 |
| Джерело: П.Моторний |