Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

Л.Костенко

* * *

І засміялась провесінь: — Пора! — за Чорним Шляхом, за Великим Лугом — дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра — усі ідуть за часом, як за плугом. За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман — усі вже йдуть за часом, як за плугом. Яка важка у вічності хода! — за Чорним Шляхом, за Великим Лугом. Така свавільна, вільна, молода — невже і я іду вже, як за плугом?! І що зорю? Який засію лан? За Чорним Шляхом, за Великим Лугом. Невже і я в тумані — як туман — і я вже йду за часом, як за плугом?..