Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | О.Кониський |
* * * |
Я не боюсь тюрми і ката, Вони для мене не страшні! Страшніш тюрма у рідній хаті, Неволя в рідній стороні. Мені не стид носить кайдани За волю краю і братів; Та стид золочені жупани Носить, найнявшись до катів. Нехай нас мучать і катують, А слова правди не уб’ють! Нехай кати всі бенкетують — Час прийде, разом пропадуть. Що там тюрьма! То слава наша! Ми всі тепер сидим в тюрмі! Всі п’єм одну ми скорбну чашу, Одна вона — тобі й мені. В кого єсть совість і надія, Того ця чаша не мина, Той випити її зуміє, Усю, усю! до дна, до дна! Кого у краще віра гріє, Тому ця чаша не страшна; Вона прибавить ще надії, І більше укріпить вона. |
(1882) |