ПАПОРОТЬ |
Мов карб старий — цей місяць-білозір, Мов сни старі — ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний бір. Снується дим опівнічних офір. Несуть жерці на слані рядна лінні Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир. Поганська ніч — таємний час оман. Пливе з озер мережаний туман, І духмяніють папороті трутні. І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян — Слов’янських зельних піль веснянки незабутні. |
1926 |