Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Кобилянський
ЛЕБІДЬ
Як ляже трупом день
На сонне лоно трав
І вкриє чорний шовк
Засмучені поля,—
Я чую крик пісень,
Той крик, коли вмирав,
Коли навік замовк
Безлунний лебідь — я.

Упав мій срібний пух
На хвилі ясних сліз
В той час, коли вмирав
Без гомону, без дум,—
То я... Мій вільний дух
Під крилами беріз
На лоно сонних трав
Посіяв сніжний сум.
1916 - 1917