| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | В.Кобилянський |
| * * * |
|
З твоєї волі я жебрак. Я все згубив, що мав від тебе: Очей твоїх глибоке небо, Твоїх усток гарячий мак, Чарівних брівок оксамити, Волосся море золоте, І персів нерозкриті квіти... Усе згубив я... та проте Не плачу я і не страждаю, Хоч бачу чорний саркофаг Навіки втраченого раю, Що розлетівся в пух і прах... Я ще багатий, знаю, знаю, Ще не жебрак я, не жебрак. У мене є багатий скарб — Дорожчий від твойого раю,— Я замість уст гарячих маю Багато переливних фарб. Я ними так тебе змалюю, Що не впізнаєш і сама — Такого демона змайструю, Якого в світі вже й нема. А потім стану та й погляну На переливи темних фарб І сам я дивуватись стану, Як роздивлюсь на кожний карб, Як міг кохать таку погану? — Я не жебрак ще! В мене скарб! |
| 1913-1917 |