Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    П.Карманський
В МОЇЙ ДУШІ СТРАШНА ПОРОЖНЯ
В моїй душі страшна порожня,
Як в зимній келії ченця,
І я стою, як придорожня
Стара святиня без жерця.

Престоли давніх божищ впали
І стратили весь чар прикрас,
Цінні ікони люди вкрали,
В лампадах весь огонь погас.

І з острахом дивлюсь довкола,
Шукаю для душі богів;
А сірі дні пливуть спроквола,
І з груди рветься скорбний спів.