| * * * |
|
Як цвіт троянди, повен аромату, Люблю тебе і радуюсь тобою. І як тебе, кохана, не кохати, Коли в тобі усе цвіте весною. Мені байдуже, що у серці твому Для мене місця залишилось мало; Вже так складалось, що в житті усьому Мій дім, бувало, щастя оминало. Та я від долі мало вимагаю Й мені для щастя небагато треба; Лиш усміхнися – і зречуся раю Та подарую всі розкоші неба. Троянда запахом усіх дурманить, Вона його нікому не відмовить. Й мене твої захоплюють примани, Хоч знаю, що не ждать мені любові. |
 |
| Джерело: «Поетика» |