Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    П.Карманський
* * *
Чогось так сумно... Повиті млою
Стоять в задумі стрункі тополі;
З вершин Бескида пливе росою
Вівчарська пісня,— а тут на долі
Чогось так сумно...

Чогось так сумно... Посеред лугу
Снуються мари, а в темнім борі
Пугач заводить тужливо: пугу!
Розлився сумерк, померкли зорі —
Чогось так сумно...

Чогось так сумно... З гробів несеться
Якесь таємне сумне квиління;
Співають півні і серце б’ється:
Скінчиться швидко моє терпіння?
Мені так сумно!..