Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

П.Карманський

* * *

Ще раз піти на рідне поле, Бодай на межу доповзти. І поки б’ється серце кволе, На наші глянути хрести! Почути реквієм трембіти, Яка ховає долю гір, І над могилами скорбіти Зі смутком наших рідних зір. І пити плач загонів ухом, Горнути скиби до грудей, І могутніти гордим духом, Рости в потугу, мов Антей. Піти і біль села закути У дзвін тривоги і грози І з ока людського добути Алмаз покайної сльози. Ще раз піти, обняти брата, Цілунком впитись в рани з пут, І кривди всі його зібрати І однести на Божий суд.