Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    М.Йогансен
ЛЮБОВ
В березні міліціонер свистав,
У воді шумів трамвай і плавав
Межи рейок вечір і не знав,
Як уранці народяться трави.

Стала хмара у вікні — агов,
Агов, хмаро, підожди хвилину.
Всяка хмара в березні — любов,
І від мене і до неї лине.

Всяка вулиця веде до тих дверей,
Де я не посмію подзвонити.
За водою вечір плив до неї,
І за неї хвилювався вітер.

Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
Коливались тротуари п’яні,
Із старих англійських книг
Повиходили на вулицю романи.

І сідлали коні і вели
За Гурон, за Мічіган, за Ері;
Соколиним оком вечір плив
У простори пам’яті і прерій.

Гей, як кречет, міліціонер свистав,
У траві гримів трамвай, і марив
В березні поет і забував,
Що в калюжах загасали хмари.

Що він так і не посміє увійти
І сказати ясно: івнінг, Інно,
Чи не хочете, чи хочеш ти...
Чи не підеш ти зі мною в кіно?
1929