Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | М.Йогансен |
* * * |
Плесо спить. В очерет Тікають перелякані брижжі. Келех ночі налив у плав, Келех ніччю по вінця — мла. І от над щетиною бору Появляється Мертвий Крижень. Крила йому свистять залізні, Оливом повні потужні жили. Він летить — і пізні Птахи ховають голови під крила. Трава тремтить у чорній воді. Поволі він облітає озеро. Голову витяг вперед, вперед, вперед, Залізні крила січуть очерет, На коліна падають лози. І от стрілець починав бить, Божевільними пальцями шукає набоїв, Б’є і б’є, а Мертвий Крижень свистить Усе ближче, все нижче над головою. І коли ранок встає, змучений в смерть Борнею коло чорного бору, Човен, води повний ущерть, Гойдає тіло з пониклою головою — Тіло стрільця, убитого вчора З його останнього набою. |