Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | М.Йогансен |
КОМУНА |
Коли буде Комуна, То буде місто, як море, як гора, Таке біле й таке широке, І вдень у дванадцять Ударять у дзвони, І підуть люди від праці до моря. А люди — як поле пісень і пшениці, І білі крила — небесних будівель. Обличчя — мов сон, чи секунди... чи птиці. Рудокопи, поети, матроси — лірики моря. І ти так само її шукатимеш зором, І серце злезіє зорею — падучого птаха, Серед сотень і тисяч сліпих — для тебе. Око в око — солодким жахом. І під величним вечірнім небом Пізнає кожен, кого він хоче так ревно, І от так само десь під самісіньким дахом Прочитав хтось мій розмір древній. |