Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

М.Йогансен

МОРОЗНА ОСІНЬ

Піски. Основа. Залізних снів Снуються довгі дні. І знов Секунди. Біле з неба листя Укрило ліс. Як сіль, лежить воно На кучугурах. Віє. Сів. Гине. За чорні роги ясенів І за наїжені кошлаті спини Сосон сохатих. Сон? Ні! Не сон, а сміх, і не сміх, а осміх — Сніг!