| НАСТРІЙ |
|
Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна — вільна земля! Хай вічно благословенним буде її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи в кожній дрібниці малій! В низеньких вікнах сільської стріхи, як у столиці світовій. Гойдай, лелій наші радощі, земле, в колисці своїй кільцем вогневим! Хай наше життя — працьовите, буденне — буде святом одним! О вільне буття, прекрасне і ясне,— мов сонце надземне! В далеких віках ти будеш благословенне. |
| (1923) |