| * * * |
|
Крила ночі світ закрили І закутали в туман... І собою оповили Ліс, село і довгий лан. Ніби в море потонуло Небо, світ, цілий простір, А на небі спалахнуло Непроглядне стадо зір. А між тими зіроньками Місяць котиться блідий, Над полями, долинами Сипле засів золотий. |
| 1909 - 1912 |