| * * * |
|
Гнуться високі тополі З вітром буйним до землі; Гнуться народи в неволі, Вічно блукають у млі. Не нарікають на долю, Ані на себе самих; Ждуть на обіцяну волю, може, натрапить до них. Ждуть... а століття минають, Гаснуть довжезні віки, Та воленьки їм не вертають Ліниві, погані роки... Ждуть, чи колись не загляне Сонечко волі й до них? Ждуть на новенькі кайдани, Злиднів чекають нових... |
| 1909 - 1912 |