| * * * |
|
Між межами жваво, живо Жовте жито жнуть женці. Розпочалось нині жниво, Серп аж пріє у руці... Сніп за снопом ув’яває, Он лежить цілий покіс! Жарту жвавий жнець не знає, Ляже трупом жовтий ліс... Пісня радісна лунає Довгим полем золотим, В небі жайворон співає Свій журливий довгий гімн. Світ на сонці в спеці мліє, Світить золотом стерня... Легкий легіт полем віє, Дише запахом земля... Золотими серпанками Заслонилися ліси... Линуть співи над цвітками В честь роботи та й краси... |