| ЧЕРЕМОШ |
|
У великому місті, Серед степів, Як на серце насунеться сум, Я чую твій рокіт, Твій вільний спів, Я чую твій вільний шум. З льодових верховин, З полонин Чорногори, В романтичнім дикім краю, Несеш ти на доли Гуцульське горе І вічну тугу свою. А в тій тузі, В великому смутку, Я впізнаю і ловлю І спогади друзів, І ту незабутню Молодість буйну мою. Я нудьгую без неї, Як хатній вазон, Що листки простягає до світла,— До тебе щоночі Злітає мій сон, Гуцуліє привітна! Я не знаю, що значить твоє ім’я... Бо не знайду ніде в словнику,— Але думку твою Добре вгадую я, Таку рідну мені І глибоку таку. |
| 1924 |