| ОСІНЬ |
|
Вже не прийма земля настирливих дощинок; Все більше в калюжках шматків небес; І серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений барвінок. У хмарах трублять сурми журавлині. Гаї скидають шати золоті, І пишно грає барвою на самоті Зелена хвоя юної ялини. Тендітні руки вогняного Змія Все рідше пестять персоньки Землі... В керею з сивої імли Вона вгорнулася, зітхає і німіє... |
| Чернігів, серпень 1915 р |