ЩЕ В ЖИЛАХ БУРХАЮТЬ ВОГНІ |
Ще в жилах бурхають вогні, А серце журно вже шепоче: «Минають дні... Минають дні...» Життя — веселка навесні, Горять завзяттям гордим очі, Весь світ всміхається мені... «Минають дні... Минають ночі...» Усе дозволено! Все можна! А десь на дні у глибині Хтось тужить-журиться тривожно: «Минають дні... Минають дні...» |
Чернігів, 1913 р. |