| * * * |
|
Самотності свавільно-гордий спів Тайний вогонь, пекучий, красотворний Несу й гублю у царстві снів — І гине він в просторах горних... О, скільки їх — моїх вогнів!.. Та іноді буває так шкода, Що ти — стріла, не можеш зупинитись, Що ти не можеш зажуритись, Що ти не можеш заридать. |
| Чернігів, 1912 р. |